Я повернувся.

мда-а... Умом Россію не понять...

маразми котрі я там побачив:

повсюду плакати про Путіна самодержавця в радянському стилі "наш велікій вождь"
МакДоналдс навпроти Червоної площі...
мумія Леніна (якщо це взагалі не воскова кукла) під двухголовим орлом...

як сказав мені один політолог про Росію
- це соціалізм з маскою капіталізма.

От такий урод в них вийшов...

Вітаю усіх, хто часом окрім реконструкції і історії цікавиться життєйскими питаннями: флософія, політологія, психологія 
Це так звані ліричні відступи на важливі або щоденні для нас питання...

а часом, за кухлем пінистого пива чи по другій стороні монітора можна найти цінного співрозмовника і відповіді на питання.

на то вона і таверна!
Успіхів! 

памяті Віктора Цоя присвячується:

стіна Цоя на Арбаті (Кривоарбатьский провулок) - з моєї подорожі до Москви

до RAY:

Дуже дякую за модерування! 
Я в техніці не дуже...
ТОму, ще раз ДЯКУЮ!

від Москви в мене різні враження.
Звичайно, що є там люди і місця, котрі близьки моєму серцю...
просто стосовно моєї нової роботи під час цього виїзду я мав конкретні аналітичні завдання, може тому і вийшло, що в Москві я звертав саме увагу на контрасти.
невже це професійне збочення? 

а до кладовища, де похований Цой (саме на його могилі залишають недопалену цигарку) я просто не доїхав 

йой! вічно плутаю сторони!
...у правому кутку 

Забув ще додати!

Вол.С.Соловьев - один з найбільших філослфів 19 століття (відкритий у 20му) саме стосовно пошуків Правди.

http://www.vehi.net/soloviev/index.html

Отредактировано Maximus (2007-12-13 14:23:03)

ок.

вийшло більш лірично, але я мав на увазі "Буття" як таке.
Буття як процес існування, де у ньому також міститься Простір і Час, а це значить, що з Нескінченості Цого на малюському відрізку - і наше життя, котре ми можемо прожити саме не в довжині (як спосіб осягнення чогось - тобто синонім вдалого життя, вписаний у історію Буття), а - в Повноті!

Саме пізнання сутності Буття (рос. - Бытие, термін метафізичний "Те що Є" - "незмінне", "постійне", "трансендентне", в укр. вживається похідна у теологічному значенні)
є необхідним для усвідомлення обєктивної незмінності і універсальності Правди як такої.

для порівняння.
у Бутті діє залізний закон 4 логічних типів сприйняття Світу.

Так, УСЕ з чим ми протягом життя як люди маємо стичність можна поділити на:

1 Видима Реальність (Я Це бачу і Воно насправді існує. пр.: дерево, особа, літак...)

2 Невидиме Реальність (Я це не бачу, але Воно насправді існує. пр.: Бог, вітер, дух - у своїх проявах)

3 Видима Не-Реальність (Я бачу, але воно насправді не існує. пр.: компютерний світ, міраж, марення)

4 Невидима Не-Реальність (Я не бачу цього і воно не існує. пр.: мої та інших думки. так, вони можуть втілиьтись у дію, але поки я думаю, це це не реальне!)

Чому це так важливо навіть для тих хто не мазохізує себе метафізикою?

а тому що переставлення цієї таблиці нашкодить в першу чергу нам самим!
не можуть наші мари бути реальними чи видимими - бо то буде шизофренія
або: "я собі подумав, що Тобі потрібно саме цього..." чи "я знаю, що ТОбі треба"... замість нормального "я би хотів"... чи "мені здається"...
як можна інгерувати у чужі не сказані думки? окрім випадку телепатії - це просто напросто манія величі і деспотичний стосунок як відносно однієї, окремо вибраної людини так іу стосунку до цілого народу. Таких прикладів від домашнього насильства до Гітлера чи Сталіна у нашій історії предостатньо.

Якби ми не викручувались, а питання Щастя стосується кожного.

І повірте, є різниця, "Чи я кохаю особу, чи Моє уявлення про цю особу"...
а від такого помилкового розставлення акцентів на початку взаємостосунків потім кінець буває жалісним або взагалі подружжя як таке не має перспектив (окрім звичайно усвідомлення цієї помилки у певний період свого життя, спільного її проговорення - Діалогу, і... титанічного зусилля над самим собою у виправленні ситуації - тобто заново вчиитичь любити тепер нову для Тебе людину, а не твоє уявлення про неї)... тут Вам і джерело конфліктів у нашому суспільстві...

і ліричний відступ у політичну сторону (не позбавлену логіки)

остатньо переклав таку статтю відомого амер. політолога укр. походження.
я як аналітик і людина у котрої пів сімї розкидані по всій Росії не міг обійти без уваги цей матеріал.
стаття написана для америкосів, трішкі типово поверхневий рівень сприйняття, але факти і іронія автора варті увазі.

“ЦЕ БУЛО ДАВНО І НЕПРАВДА”

Роман Сольчаник

Розпочинається гармидер лишень українці та росіяни вже вкотре починають смаковиту дискусію навколо деяких „дріб’язкових” делікатних аспектів міжсусідських відносин на просторі декількох останніх століть. Варіантів тут є при достатньо, наприклад: заборона царатом української мови в 18 та 19 століттях, екзекуції тисяч людей в Києві, коли червона армія під керівництвом Муравйова принесла „більшовицький рай” в січні 1918, насадження цього самого комунізму, іншими словами громадянської війни, поголовно спланована русифікація України протягом радянського періоду, Голодомор на початку 30-х, винищення інтелігенції в 37-му, репресії та депортації після „визволення” територій Західної України в вересні 1939 і повторна окупацію в 1944-1945, „погроми” української інтелектуальної еліти 60-х та 70-х. Цей список можна ще довго продовжувати... Остаточно українці були і залишаються тільки ресурсом для Росії, для якої наша болісна історична правда заключається у одному реченні (борони Боже виправданні!) - „це було давно і неправда”.

Опитування проведене в листопаді цього року дослідницьким центром Левада – російською передовою соціологічною агенцією, який запропонував огляд результату московської версії в характерному стилі „не питай, не скажу” як перефраза від відомого «нічего нє віжу, нічего нє слишу». Коли анкетувальники опитали російських громадян, чи вони щось чули про Голодомор і якщо так, то що вони про це думають, то близько 40%, якщо не ігнорували цю подію, то відповідали зі здивуванням, що вони нічого про це не знають; а наступні 34% сказали, що усі ці масові репресії були проти селянства загалом і не зачепили тільки Україну (мол, нема чого з себе страждальниці робити, коли усім тяжко було), а охоплювали весь Радянський Союз.

ЧИ ВИ ЗНАЄТЕ ПРО ГОЛОДОМОР В УКРАЇНІ НА ПОЧАТКУ 1930-ТИХ РОКІВ, ЯКЩО ТАК, ТО ЯКЕ З НИЖЧЕНАВЕДЕНИХ ТВЕРДЖЕНЬ НАЙБІЛЬШ ВІДПОВІДАЄ ВАШОМУ БАЧЕННЮ ЦІЄЇ ПОДІЇ?

Це було цілеспрямоване знищення української нації,
скоєне сталінським режимом.                 7 %
           
Голодомор 1932-1933 рр. пов’язаний
із масовими репресіями проти селянства
і проводилися не тільки в Україні,
але і по всьому колишньому СРСР.                                                           34 %
   
Усі відомості про Голодомор сильно перебільшені
ворогами СРСР і Росії.                                                                                6 %
           
Я нічого про це не знаю і ніколи не чув про цей період               36 %

Тяжко відповісти                                    17 %

       
Але можливо українцям не варто так вимогливо чіплятися до наших російських друзів. Після всього навіть не є так погано з їхнім уявленням про історію України в порівнянні, для прикладу з американськими випускниками шкіл, більшість котрих вважає, що Канада має кордони з Німеччиною або якоюсь іншою країною окрім США, котру до речі також не всі можуть віднайти на мапі Світу. А цьогорічна фіналістка конкурсу краси „міс підлітків США” з Південної Кароліни „особисто переконана”, що відповідь на цю проблему лежить в площині доступності політичних мап для американців Сполучених Штатів. Оце проблеми! До чого це я веду? А те що, беручи під увагу, що все береться в порівнянні, перейматися такою обізнаністю наших проблем північним сусідом не варто.
У певному сенсі, українців би мав сильніше турбувати факт подальші відповіді з питальника, а саме: майже половина росіян і надалі вважає, що після 15 років незалежного існування двох держав, росіяни і українці – це один народ, ті ж самі люди.

НА ВАШУ ДУМКУ, УКРАЇНЦІ І РОСІЯНИ ОДИН НАРОД ЧИ ДВА РІЗНИХ? (в процентах)

            1997 2006 2007

Не бачу різниці        56 53 49

Два різних народи        37 41 46

Тяжко відповісти        7 6 5

Але і у цьому читачеві слід вбачати позитивну тенденцію. Адже, хоча більшість росіян далі засліплені спогадами з минулого, то решта, вже майже половина хоча і повільними темпами, та все ж таки підростаюча, починає зараховувати українців до рангів реально сформованої окремої спільноти.

І далі маємо наступні гарні провісники. Росіянам врешті-решт прийшлося облишити усі ілюзії щодо факту, що Україна нічого більше не хоче, як тільки марить приєднанням до Росії, яка віддавна являлася збавительною покровителькою для сусідніх народів. Адже, саме таку „правду” мантрою зубрили ще в радянських підручниках, і яку так завчено вбивали в голови масам політ-агітатори. І, нарешті, невже ми забули приклад динамічної команди „єльцинських демократів і реформаторів” дев’яностих минулого сторіччя? Аякже, це все можна забути!? Всехпокровительна Росія сьогодні з превеликим подивом і жахом відкриває для себе (якби вона публічно не відпиралась), що симпатії українців тягнуться в сторону Заходу, себто дистанціюються подалі від Москви.

У ЯКОМУ НАПРЯМКУ РУХАЄТЬСЯ ЗАРАЗ УКРАЇНА? (в процентах).

2005 2007

Україна поступово зближується із Росією                  10 8

Україна прагне швидше до зближення із країнами
Заходу (ЄС та США), ніж із Росією.                                                     49      53
                                             
в Україні в даний час наростає "хаос і безлад"                                  27       27
                     
Тяжко відповісти                                                15      13

Якби я не бажав закінчити на позитивній ноті, на жаль, мушу нагадати, що трішки більше четверті опитаних росіян просто переконані, що в Україні на даний час зростає «хаос і безлад». Якщо ці погляди і являються свідченням стереотипів чи відсутністю об’єктивної поінформованості, то друга сторона медалі справедливо вказує, що нерідко Україна сама дає підстави так вважати.
Як на додаток, у виправдання цим побоюванням, приклад Сергія Ківалова, він же більше знаний народним масам як пан «Підрахуй», голови центрвиборчкому історичних вже президентських виборів 2004 року, який був нещодавно відзначений почесним дипломом і медаллю за його „особливий особистий внесок в гарантію забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадянам України і т.д. і т.п. ...” до речі, тим же самим центрвиборчкомом, який зараз очолюють ті, хто декларував підтримку президента. Пан Ківалов, будучи обраним, підкреслив, що його нагорода є нічим іншим, як „логічним висновком процесу, який почався у 2004 році.” Та невже? І не вздумайте припускати, що комусь з простих громадян може закрастись інший логічний крок такої винагороди – довготривала відпустка у місці позбавлення волі строгого режиму.

Щоби не зациклюватись над ставленням під сумнів тяжкого труду блюстителя українських виборів, Ющенко подарував (ну, а як ще інакше окреслити!?) державну нагороду “За заслуги” Борису Колєснікову, в минулому голова Донецької облради, який в листопаді 2004 на з’їзді Регіоналів в Северодонецьку проголосив від’єднання південних і східних регіонів України і створення нової “федерації ПіСУАР” зі столицею у Харкові. Більше того! Пану Колесникову була признана нагорода від самого президента не тільки за його „надзвичайно великий особистий вклад у соціально-економічний, науково-технічний і культурний розвиток, при цьому не поминаючи пророблену ним величезну тяжку роботу і посвячення і т.д. і т.п. ...” але також президент відзначив, усі ці речі, в річницю референдуму 1 грудня 1991. Як це символічно!

Спробуйте, якщо на те Ваша ласка, і Ви побачите, що це просто неможливо вигадати подібну нісенітницю як вищеописаний матеріал. А він є нічим іншим як теперішньою реальною ситуацією в українському суспільстві! І чого тоді можна очікувати в стосунку до України від інших держав!?

Можливо, що з огляду на розвиток цих подій, наступним досконало «логічним» кроком буде призначення професора Дмитра Табачника, діючого віце-прем’єр міністра з гуманітарних питань, того самого, який в недалекому минулому часів відродження української незалежності зазначив, що підняття державного блакитно-жовтого прапора у Верховній Раді України є нічим іншим, як кримінальним актом спровокованим шаленим натовпом примітивних фанатиків - головою Українського Інституту Національної Пам’яті, нещодавно створеного, але де-факто не діючого.

....як каже моя подруга з Франції - C'est la vie

спочатку я подумав розмістити цей пост у "ха-ха"...

http://www.allcomedyclub.ru/index.php?newsid=957

але коли подивитесь цей відеоролик Задорнова,
то думаю стане зрозумілим, чому він опинився саме в цій темі.

гарного Вам перегляду і думання